Оригінал статті можна прочитати нижче.
«Сьогодні я роблю два пости.
По-перше, через SAB UA до 4-ї лікарні Києва прибув апарат штучного дихання та ще багато чого, що я не можу поки назвати. Мене прийняв головний хірург лікарні, який одразу зробив невелику екскурсію.
Київська лікарня №4 одна із перших почала спеціалізуватися на військовій медицині. Вони в основному займаються реабілітацією, яка передбачає, образно кажучи, зшивання та зрощення відірваних рук і ніг. Відділ інтенсивної терапії справив цілком сучасне враження, але на наступних поверхах картина була сумнішою.
Звичайно, вони зацікавлені у будь-якій співпраці у галузі травматології. Можуть поділитися всім своїм досвідом і т.д. Ви можете отримати їхні контакти через SAB UA.
Я також поставив питання на більш приземлену тему, чи кулі та бронежилети все ще допомагають у сучасній війні? Відповідь була стверджувальна. “У першій половині війни, коли в українських бійців не було куль і бронежилетів, поранення грудної клітини були дуже поширеними. Зараз їх майже немає. Ті, хто виживає після вибухів, мають поранення рук і ніг. А також голови».
В одній палаті, куди ми заходили, солдати були досить веселі. На камеру не попав, але один японець, який воював в українській армії, був поранений, зараз його лікують в українській лікарні.
Я дивлюся на ці фотографії і мушу дати обіцянку, що мені потрібно якнайшвидше знову схуднути на 10 кілограмів, тому що українська гостинність погано впливає на мою талію».
По-перше, через SAB UA до 4-ї лікарні Києва прибув апарат штучного дихання та ще багато чого, що я не можу поки назвати. Мене прийняв головний хірург лікарні, який одразу зробив невелику екскурсію.
Київська лікарня №4 одна із перших почала спеціалізуватися на військовій медицині. Вони в основному займаються реабілітацією, яка передбачає, образно кажучи, зшивання та зрощення відірваних рук і ніг. Відділ інтенсивної терапії справив цілком сучасне враження, але на наступних поверхах картина була сумнішою.
Звичайно, вони зацікавлені у будь-якій співпраці у галузі травматології. Можуть поділитися всім своїм досвідом і т.д. Ви можете отримати їхні контакти через SAB UA.
Я також поставив питання на більш приземлену тему, чи кулі та бронежилети все ще допомагають у сучасній війні? Відповідь була стверджувальна. “У першій половині війни, коли в українських бійців не було куль і бронежилетів, поранення грудної клітини були дуже поширеними. Зараз їх майже немає. Ті, хто виживає після вибухів, мають поранення рук і ніг. А також голови».
В одній палаті, куди ми заходили, солдати були досить веселі. На камеру не попав, але один японець, який воював в українській армії, був поранений, зараз його лікують в українській лікарні.
Я дивлюся на ці фотографії і мушу дати обіцянку, що мені потрібно якнайшвидше знову схуднути на 10 кілограмів, тому що українська гостинність погано впливає на мою талію».
Ilmar Raagi
“Teen täna kaks postitust.
Kõigepealt saabus SAB UA vahendusel Kiievi 4. haiglasse kunstlikku hingamise aparaat ja veel mitmesugust kraami, millele ma ei oska nime anda. Mind võttis vastu haigla peakirurg, kes tegi kohe väikese ekskursiooni.
Kiievi 4. haigla oli üks esimesi, mis spetsialiseerus sõjameditsiinile. Nad tegelevad peamiselt taastusraviga, mille osaks on piltlikult öeldes ärarebitud käte ja jalgade tagasiõmblemine ja kokku kasvatamine. Intensiivravi osakond jättis igati kaasaegse mulje, aga järgmistel korrustel oli pilt nukram.
Muidugi on nad huvitatud igasugusest koostööst traumatoloogia vallas. Võivad kõiki oma kogemusi jagada jne. SAB UA vahendusel saab nende kontake.
Küsisin ka maalähedasemal teemal, kas kuuli ja killuvestid ikka aitavad moodsas sõjas? Vastus oli jaatav. “Sõja esimesel poolel aastal, kus ukraina sõduritel ei olnud veel kuuli- ja killuveste, olid rindkere haavad väga tavalised. Nüüd aga neid peaaegu enam ei ole. Need, kes plahvatustes ellu jäävad, nendel on vigastused just kätes ja jalgades. Ja ka peas. “
Ühes palatis, kus me käisime, olid sõdurid päris rõõmsameelsed. Kaamera silma ette ei mahtunud aga ka üks jaapanlane, kes sõdis Ukraina armees, sai haavata ja keda ukraina haigla praegu ravib.
Mina vaatan neid pilte ja pean andma lubaduse, et kiiremas korras tuleb 10 kilo jälle alla võtta, sest ukraina külalislahkus mõjub taljele halvasti.”
Kõigepealt saabus SAB UA vahendusel Kiievi 4. haiglasse kunstlikku hingamise aparaat ja veel mitmesugust kraami, millele ma ei oska nime anda. Mind võttis vastu haigla peakirurg, kes tegi kohe väikese ekskursiooni.
Kiievi 4. haigla oli üks esimesi, mis spetsialiseerus sõjameditsiinile. Nad tegelevad peamiselt taastusraviga, mille osaks on piltlikult öeldes ärarebitud käte ja jalgade tagasiõmblemine ja kokku kasvatamine. Intensiivravi osakond jättis igati kaasaegse mulje, aga järgmistel korrustel oli pilt nukram.
Muidugi on nad huvitatud igasugusest koostööst traumatoloogia vallas. Võivad kõiki oma kogemusi jagada jne. SAB UA vahendusel saab nende kontake.
Küsisin ka maalähedasemal teemal, kas kuuli ja killuvestid ikka aitavad moodsas sõjas? Vastus oli jaatav. “Sõja esimesel poolel aastal, kus ukraina sõduritel ei olnud veel kuuli- ja killuveste, olid rindkere haavad väga tavalised. Nüüd aga neid peaaegu enam ei ole. Need, kes plahvatustes ellu jäävad, nendel on vigastused just kätes ja jalgades. Ja ka peas. “
Ühes palatis, kus me käisime, olid sõdurid päris rõõmsameelsed. Kaamera silma ette ei mahtunud aga ka üks jaapanlane, kes sõdis Ukraina armees, sai haavata ja keda ukraina haigla praegu ravib.
Mina vaatan neid pilte ja pean andma lubaduse, et kiiremas korras tuleb 10 kilo jälle alla võtta, sest ukraina külalislahkus mõjub taljele halvasti.”
Ilmar Raag
